Чи треба нам кохати всіх,
Бувати блазнем при царях.
На дурість, в відповідь наш сміх.
На пам'ять,… забивати цвях.
Та пам'ять- то велика дурість,
Коли цвяхами по живому.
Та пам'ять-то людская мудрість,
Що ще живе... в моєму домі.
Хто цвяхи б’є, а хтось мовчить,
Та цвяхи в сердці загина.
Довжезний цвях з спини стирчить
Той цвях, між пам'яттю війна.
Що ж, кожен день, волає людство
Що пам'ять є, ми не забули.
Забути пам'ять то… близнюрство
А от брехати нащо люди.
Я шану предкам надаю,
Вони країну будували.
Та, що дісталась, ту люблю.
А та що буде, ту не знали.
Та повертаюсь до синів,
Кохайте мову, рідне слово.
Охайну радість всіх ланів
Та пам'ять предків, як основу.
Та хай той цвях ярить нам рани,
Нехай загнули у грудях.
Колись розвіються тирани.
Та пам'ять з них загнеться в цвях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681559
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.08.2016
автор: Dema