Налетіла та хижою птахою,
Чорним вдерлася в душу вона,
І тримає й тримає над плахою
Найсвятіше брудна ця Війна.
І червоно-гіркими річками сліз
Отруїла все наше життя,
І, здається, навічно уже ця злість
І не буде добру вороття...
Прийшла Дівчи́на, схожа на принцесу,
І очі,мов ті зорі,променять!
«Ми не суперниці з тобою і не сестри –
То годі вже із нами воювать!»
Війні у вічі та без остраху дивилась –
На радість друзям, на жахіття ворогам,
" І свій народ тобі і нашу Україну
Я не віддам, я не віддам, я не віддам! "
Засміялась Війна та підкинула
Й додала ще брехні і вогню.
Наші воїни в небо поринули
Й не спитаєш у неї жалю.
«Подолаєш? Ану, зрозуміть пора
Боротьбу цю із ким ти ведеш!»
Ій дівчи́на: «Здолаю!Є Сили Добра!»
А Війна – реготала без меж.
В руці гітара – з бойовим мотивом !
(І, хто сказав – не для жінок війна?!)
Пліч-о-пліч з нею – Доброта і Сила ,
Така, якої у Війни нема!
« Мої пісні – мов птахи сизокрилі,
Летіть по світу, піднімайте вільний дух!
І відведіть мерщій від України
Вогонь і горе, сльози і біду!"
А дівчи́на все йшла та із піснею,
З батальйонами ночі і дні.
І ставало від пісні всім тісно нам
Й не було в нас рідніше рідні.
І, біснуючись,ніби скаженая,
На межі десь вогню і життя
Відступала Війна ця страшеная,
Ця остання війна в небуття....
«Ми ні суперниці з Війною і ні сестри!» -
Сказала – ніби у полон взяла!
Вона завжди, завжди в моєму серці,
Ця Дівчина із Силами Добра.
©Тетяна Прозорова 17.07.16 р.
Хочу розповісти сьогодні про одну чудову дівчину...,співачку... патріота..., Людину...Друга...крім того –вона справжня красуня)))...людина тонкої душі, талановита і настільки людяна й щира, що про це можна розповідати й розповідати....вона завжди там,де потрібна, там,де її чекають...Чекають її усюди, але найбільше-на лінії фронту, у госпіталях, куди вона привозить свої такі чудові пісні й чарівну посмішку...по декілька концертів підряд...пальці- ледве витримують, а душа- співає...Це все –Христинка Панасюк і її знають усі. Вона протистоїть цій війні своїми,особливими силами... Силами Добра...ми всі цю війну з її піснями, які торкаються душі...додають сили...підтримують в важку хвилину... такі ж щирі, як сама Христинка...
......коли господь хоче нам допомогти, він посилає нам друга...за що я так вдячна ..а скільки її подружок ось так змінили своє життя, вдягнув берці ....Христинці й дівчаткам цієї війни ці рядки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681027
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 31.07.2016
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)