От знову: плакати й ридати натщесерце.
Я маю що сказати всій планеті.
Моє майбутнє десь, загорнуте в сукенце,
Шука, як встояти на вузькім парапеті.
Я знаю, що віддати усі сили
Не вистачить, щоб вибороти долю,
Бо ті, що мене повністю змінили,
Терпіли більше, ніж знесилення від болю.
Я маю сили і на подвиги, й на муки,
Й на те, щоб стати прикладом для світу.
Заради всіх, хто плаче від розпуки.
Заради тих, хто вже не хоче жити.
Заради них — таких, як я сама,
Тих, хто рятується і хто рятує.
Бо я мабуть жива ще недарма,
Бо хтось мене у цьому світі потребує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680105
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.07.2016
автор: kutorlanova