Мов павук, снуючий павутину
Ти плетеш із інтернету сіть,
А зупинись хоч би на хвилину
І душа розкрилено злетить…
Через лабіринти, переходи,
Часом рве ту сітку, як папір,
Всупереч непрошеній негоді
Ввись летить, як повітряний змій…
Грається, немов дитя із вітром,
Шелестить, із листям на вербі,
Хоче ще забутись на хвилину
Потім же проснутись, знов в тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680085
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2016
автор: Галина Р