-Аліс, тримай, все, як ти просила! Матеріали готові, в рожевій теці з 1ї папки, в синій - з другої.
-Дякую, Марусь. Ти ж моя розумниця! От за що тебе люблю, так це за професіоналізм. За те, що ти завжди все зробиш, навіть краще, ніж тебе про це просять! Ще раз дякую Сподіваюсь, не сильно відволікла.
-Ой, досить. То моя робота. Так що тільки щось потрібно - від кави до роздруківок - звертайся. Я з радістю. Побігла. Якщо, я тобі не потрібна.
-Так, ти вільна. Спасибі.
Я переглянула всі матеріали. Здається, все готово. Раптом від всього почутого відірвав стук в двері. На порозі був Дмитрович.
-Аліс, як ти? Ваші напрацювання вже є?
-Так, ось. Перегляньте, будь ласка.
-Та я тобі цілком довіряю.
-Ні-ні, шеф, Ви краще подивіться, щоб потім перед іноземцями не червоніти.
-Добре, якщо так хочеш, то давай. Ми ж ніби-то всі деталі з тобою обговорювали. Все разом продумували. Чи ти щось скоректувала?
-Так, мені одна людинка з нашого офісу дуже допомогла з ідеями. Вони дещо доповнюють, як нам здалось весь концепт. Проте, може, ви з Пані Серебрянською будете іншої думки. Тому, краще перегляньте.
-Одна людинка? Це ж хто такий? Славки в місті немає. Чи вона ще до від'їзду встигла?
-Та ні, їй не до того було. Мені Марійка дуже допомагала.
-Машкінс? З ресепшену? І коли ви встигли? Часу то зовсім обмаль було.
-Так, всіх секретів я Вам розповідати не буду. Та скажу одне - без неї було б дуже скрутно. Ось дивіться 4-та і 8-ма сторінка відповідно зазнали деяких змін. Крім того, може, підійде ще така думка, що в рекламі можна використати діточок. Здається, так буде більш наглядно, мило, більше приваблюватиме погляд.
-А ти, права. І ось це мені справді подобається.Я думаю, що партнери це повинні оцінити. Це ж так просто, з одного боку, а з іншого, прямо в точку. Так, добре, Аліс, збирайся, бо ми реально не встигнемо. Я уже з усіма речами, як ти бачиш. Всі документи також собі склав. Так що залишилось тільки тебе забрати - і поїхали.
-Та ви їдьте, а я собі таксі зловлю. Тим паче,Вас напевно, Карина Аркадівна вже чекає.
-Карина зараз не в офісі, вона має вже туди відразу під'їхати. Та й взагалі, не вигадуй. Збирайся. І пішли.
-Добренько.
За п'ять-сім хвилин Аліса привела себе до ладу. Тим часом, шеф склав докупи всі потрібні матеріали. І ми вирушили.
Через півгодини машина шефа під'їхала до торгового центру, де на 4му поверсі розташовувався ресторан, де ми звикли проводити перемовини. Там і кухня смачна, і офіціанти привітні, та не набридливі, і досить комфортна атмосфера для спілкування. Шеф в чергове люб'язно прочинив двері, поставив авто на сигналізацію і ми попрямували в середину. Білий ліфт, поворот наліво і ось перед нами вже зручна і напівтмяна зала. Декілька столиків заповнені. У нас же заброньований окремий, відділений від усього приміщення скляною перегородкою. Іноземних колег ще не було. То добре. Значить, ми вчасно. Чомусь було якесь напруження, та й не кожного дня я врешті-решт з шефом на важливі переговори ходжу. Так що, це, певне, природньо. Ну що ж, намагаюсь впоратись зі своїми мурахами, що вже звичним маршрутом курсують по шкірі.
-Аліс, давай щось вип'ємо? - несподівано заговорив до мене шеф.Здавалось, він також дещо переймався. Так, клієнт досить серйозний. Проект готували довго. Тепер би не хотілось, щоб щось пішло не по плану. Дмитрович підізвав офіціантку.
-Добрий день. Мене звати Наталія. Я сьогодні буду Вас обслуговувати. Ось наше меню. Щось бажаєте на аперитив?
-Так, мені воду з лимоном, без газу. Дякую - все що змогла вичавити з себе я.
- Каву, еспрессо без цукру, - ледве зміг виговорити бос, аж раптом у нього задзвонив телефон. Він толерантно вибачився. І відійшов в сторону.
Єдине, що я встигла випадково почути, що дзвонила Карина Аркадівна. Тож, що ж з цією білявкою трапилось, було поки незрозуміло, та шефу це не дуже подобалось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2016
автор: Sama_po_Sobi