Я не вірю у кохання років з сто,
І душа покрилась чорнотою.
Жити в сірім світі не є просто,
Коли всі чужі, ти залишаєшся одною.
Не вірю в щирість почуттів,
Я скрізь вбачаю фальш й обман.
Можливо – це хибність, самонакрут відчуттів,
А мої очі вкриває сарказму туман.
Можливо я хвора на недовіру.
Хіба злочин бути чужим?
Та недовірі треба мати міру,
Щоб не залишитись одному й ніким.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679895
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.07.2016
автор: Любомира Королько