Диваки.
(Правдива історія)
Йшов народ, музики грали. –
Демонстрація у нас.
Що є сили, викрикали
Всі разом, робочий клас:
Слава Партії навіки!
Хай живе КПРС!
Голосніше – чоловіки.
То любов, чи інтерес?
Як з трибуною рівнялись,
Натягали шию так, –
Мало жили не порвались.
Раптом вигукнув смільчак:
«Слава! Слава Україні!»
Підхопив хтось: «Навіки!»
Пам’ятаємо донині…
Дехто кажуть: диваки!
По всіх кафедрах шукали,
Визначали пильно стан.
В КДБ – там припускали:
Хтось проліз із каторжан,
Бо тоді вже повертались
Каторжани всі домів.
Хто сильніший – врятувались.
Хто – замерз, а хто – згорів.
Бо колись, у п’ятдесяті,
Українцем хтось та був,
Хто гукнув, як ті, завзяті,
Той на каторгу загув.
Віднайшли. Богдан признався,
Що то він те погукав.
- Сам, нікому не піддавався,
І ніхто не спонукав.
Чому слово «Україна»
Навело такий ось жах?
Це ж бо наша Батьківщина.
І чому ж так на ножах? –
- А ти знаєш: двадцять років,
Може, й цілих двадцять п’ять?
Безголових кілька кроків –
На папері ось – печать!
Ти – ніхто у Батьківщині!
І – ніякий факультет!...
Твоє місце – у хатчині!
Віз, батіг – пріоритет! –
Всіх так «Родіна» учила:
Таврувала, як волів,
Пообрубувала крила,
Як ЦК тоді велів.
А тепер його насіння
Йде швиденько в буйний ріст.
В серці виросло коріння,
І живе той комуніст.
Не поб’є усіх Богданів,
І не купить всіх за гріш.
А лиш ті, від Бога дані,
Зроблять свій священний кіш.
Тріснуть вражії тенета
Від Господньої руки,
Поржавіють їх багнети,
Танки, гради, літаки.
Ми – до Господа вернемось,
І ввійдемо в заповіт,
В силу Божу обгорнемось –
На сухому – вийде цвіт.
Не баріться і покайтесь.
І змиріться геть усі!
У гріхах своїх признайтесь,
Бо ви – в Бога у руці.
І ніщо ті міліарди,
Що всмоктали павуки,
Бо вони, що в авангарді, –
В пеклі перші – навіки.
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679831
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 24.07.2016
автор: Тріумф