Давай катуй і смійся
І сіллю рани обсипай
Я не боюсь тебе. Підсунься.
Я поруч сяду; вип"єм чай.
Потеревенимо ми трохи.
Поколиш іронічно душу
Ти ж в цьому ас, Життя,
Та я стерплю. Я мушу.
Ба навіть, ні - я зможу!
Бо я сильніший - я люблю.
А ти давай продовжуй
Ось кров з чола зітру,
Аби тобі не заважала...
Надієшся що я зневірюсь?
Повірю що усе - пусте?
Невдасться. Звечоріє
І спека дня твого спаде.
Порожнеча, що обгорта буває,
Це з багатьох одне вбрання.
Я таємницю твою знаю:
"Біле після чорного вдягаю" -
Саме колись проговорилось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2016
автор: Оксана Бугрим