Ну не судилось стати мені Євою…
Вже переспіли яблука в саду…
Я можу стати хмаркою рожевою,
До тебе, як до неба, припаду…
Я обійму тебе легесенько-ранково,
Ще так тебе ніхто не обнімав…
Моя висока й чиста надлюбове,
Чи ти мене у мені упізнав?
Ну не судилось …Плаче сад осінній…
Давно зірвало людство всі плоди….
І лиш над садом птах літає синій…
А я його питаю : «Ти куди?»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2016
автор: Наталія Ярема