Схаменітесь, що робите юди…
Не вирвайте в нас серце паскуди.
Хіба мало наплакався Край?
Не чіпайте Шевченковий рай.
Там де Канів… Дніпровії кручі,
Де шумить у порогах Ревучий.
Там де острів затоплений Гард,
Залишився, як спомин від карт.
Як ті язви в пониззі ГАЕС…
Наче кара чергова з небес.
Двісті літ святкуванню Тарасу…
Ви ж нам знову чергову заразу.
Піднялася рука в вас упирів
Поховати святий Трахтемирів…
Де столиця козацька, шпиталь,
Затопити чужинцям не жаль.
Ні, подавишся сучий чужак,
І Батура, і сивий Бучак…
На тім світі тобі не простять
Наші болі… до Бога злетять.
Й села - писанки в Божих долонях
Там горітимуть вічно, як сонях.
Згине гідра Ординська стоглава,
Святослава відновиться слава.
Без чужинців паскудних і зайд,
Роцвіте ще… по новому Край.
Буйні хвилі вже котить Дніпро,
То підняв свою руку СІРКО!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679406
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.07.2016
автор: Дід Миколай