І тепло так… і легко, і безверхо…
Здіймаю погляд в неозору вись:
Бездонна гладь - блискуча, як люстерко,
Зове безмовно: «Вгору підіймись…»
І я зринаю птахою, а крила
Так тріпотять, як серця перестук.
І звідкілясь рікою ллється сила…
Можливо то, коханий, з твоїх рук?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2016
автор: Оксана Дністран