Розгодована пика місяця
Умостилась на тополині.
Через шибку стежить, як міситься
Ніч в думках моїх, як у глині.
Давить сумнівів червоточину,
Сподівання напівзотлілі.
Розминає мрії потовчені,
Щоб хоч трохи не так боліли
Або просто вже призвичаїлись
До «комфортних» умов капкану...
Й над коханням моїм знущається
Безпардонно та ще й безкарно.
Ніч-циганка. Хитрюща бестія!
Що було, все про мене знає.
З нею ніби на перехресті я
Тих доріг, що кудись зникають.
Хоч одну б прив’язать до обрію –
Не розкислу – тверду й надійну.
Щоб котився мій віз по-доброму.
Так набридли душевні війни!
І щоб ніч не вчиняла місиво
З моїх дум. Певно, вже доволі...
Що це сталося з ситим місяцем?
Де він дівся з вершка тополі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679298
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2016
автор: Ніна Багата