Свіча каштанова горіла біло-біло,
То травень був, цвіла весна-красна,
Ромашок очі сяяли-жовтіли -
Це літа озивалася луна.
Жоржини гордо й пишно квітували,
Як полум"яний осені привіт,
А там і зимонька знов мчатиме на санях
З гори по кучугурах снігових.
Весна - то наша юність гомінлива,
Махнула молодість, як літечко крильми,
Пора осіння - досвід є життєвий,
Поважна старість - то сестра зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679263
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.07.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський