Небо! Скресни у хмарах розлогих,
Що клубочаться, тугою повні.
Ти збираєш у них некрологи,
Наче в серце жалі невимовні?
Розірви їх урешті громами,
Роздери на собі, як сорочку,
Вилий в грозах болюче до грама
В конвульсійних спотворених корчах!
Хай озоном наповняться душі,
Не стирай лиш із пам’яті втрати,
Блискавицями хмари подужай,
Розпанахай руками, як грати!
ЛД
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2016
автор: Оксана Дністран