Ой, чого ти вербо
До ставка схилилась?
Глянула б на небо
Й більше не журилась.
Сонечко там сяє,
А пташки літають,
Десь сопілка грає,
Солов’ї співають.
Поряд із вербою
Дівчина стояла,
Сповнена журбою,
На любов чекала.
Ти ж їй не сказала -
Не журись, не треба,
Доля відшукала,
Милого для тебе
Сонечко із неба
Сяє і сміється,
Вірити всім треба,
Щастячко знайдеться.
19.07.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2016
автор: Георгій Грищенко