ПРОЛІСОК
Він першим бути звик завжди у всьому ,
Мов синьоокий пролісок весни .
Долає труднощі ,не знає втоми ,
І погляд його мудрий і ясний .
І йому справді ,вірте , не звикати –
І справа кожна у руках горить !
Чи сад садить ,чи школу збудувати –
Все зможе , встигне , зробить і здійснить !
А він завжди нам знає ,що сказати ,
Підтримає ,як батько у житті ,
І це не жест ,він справді хоче знати ,
Як ти живеш у нашому бутті .
І горнуться завжди до нього люди –
Малi школярики i cивi, мов снiги...
А він встигає всюди , всюди,всюди !
Стрімкі і неосяжні його береги .
А я подякувати Вам від всіх так хочу ,
За те , що щедро доля нам дарує Вас .
За усмішку приємну парубочу .
Живіть сто років –це Вам мій наказ !
( Василенко М. В. –Людині , з якою доля звела ще в дитинстві ,
педагогу , директору , колезі..наставнику ,другу –з повагою ,вдячністю
і любов ˊю .)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678927
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2016
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)