Мій рідний край! Красуне земле, стражденна,
Ворог, ще скільки, знущатиметься з тебе?
І матері, ховати синочків будуть?
Рашисте знай, люди цього не забудуть!
Знов чуємо, вбили, поранили когось,
Тож кожна мати дума, тільки б не мого,
Сина ж вона, не для цього народила,
Щоб якась погань, її зрадила, вбила.
Люди Росії та весь народ зі Сходу,
Чи, вам життя, не шкода свого народу,
Й рідної неньки і землі, що годує,
Чому ворожий тиран, людей не чує?
Мабуть маразм, а може шизофренія,
Ми відчували, мала задум Росія,
Землі усіх держав, під себе забрати,
Щоби володарем всього світу стати.
Як зупинить, Каїна? Ніхто не знає,
Плаче земля, кожна родина страждає,
Тривожний ранок, тільки сонечко встане,
Тому й звертається до Бога, благає.
Допоможи кляту війну подолати,
Щоби живий був син, не плакала мати,
Нас не зламати, зрозумійте нарешті,
Почуйте нас! Не вдастся забрати землі,
Ми не відступимо, це наша країна,
І буде завжди, єдина Україна!
17.07.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2016
автор: Ніна Незламна