Ти казав пам’ятати - я все забула, тільки
на відтинках шляху завиднілись відтінки снів.
І відлуння хапало нас і ковтало стрілки,
і наводило стріли на наші серця тісні.
Ти казав повертатись після прощань і прощень.
розгортати обійми для ближніх і не близьких.
Розгоратись вогнем, доки у світі зло ще
перемелює всі наші дні на дрібні друзки.
Ти казав пам’ятати, щоби не помилитись,
промінявши свій спокій на шепіт чужих доріг.
Я приходжу до тебе. Каятись і молитись.
Хоча досі напевне не знаю, у чому гріх.
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678795
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2016
автор: Катка