Степом коні, мов вітер, летять.
Їхні очі від щастя горять.
І земля вся від руху гуде.
Своє військо отаман веде.
Козаки, козаки, козаки,
Свою вірність несуть крізь віки.
Козаки, козаки, козаки!
Руки сильні тримають клинки.
Козаки, козаки, козаки –
Мужні хлопці, відважні, стійкі.
Їхня слава не вмре – буде жити.
Вони вміють Вітчизні служити.
Шаблі гострі на сонці блищать,
Скачуть хлопці за волю вмирать.
За життя, за Вітчизну ідуть
І в бою свою славу знайдуть.
Скрізь широкі безмежні поля.
Козаків тут священна земля.
Мчить отаман на білім коні –
Не здолати нас ворогу. Ні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2016
автор: Валерій