Віршована розповідь
ДощИк звечора пустився,
Трішки місяць ним умився,
Літня, теплая водичка,
Зелененька, скрізь травичка.
Я із сонечком вставала,
У віконце виглядала,
Злив великий, а може й ні?
Радо, швидко, побігла в ліс.
Побіжу, біжу по стежці,
Знаю виростуть гарненькі,
Я найперша, гриби знайду,
Мамі хутко їх покажу.
Щоби листя не шаруділо,
По травичці іду не сміло,
Не спішу, по ній блукаю,
Боюсь гриб, якийсь злякаю.
Майже зовсім мокрі капці,
Стоїть бачу, в гарній шапці,
Ще й який! Ич, товстенький весь,
Вже зірвала й тікаю геть.
-Мамо – мамо подивися,
Він до мене, сам з’явився,
Подивись, я перша знайшла,
Цю красу, першого гриба.
17.07.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2016
автор: Ніна Незламна