Гортаючи людей немов сторінки
У книзі, в якій не існує закладок,
Мимоволі лишаєш над текстом мітки,
Наводячи в хаосі тверджень порядок.
Немає початку й кінця їм, бездумним.
Немає кінця й не видно початку дрібним.
А ти трать всі чорнила на чужу, блядську, книгу
Потім дадуть олівець, лиш мітки, ти вже став ніким.
Це книга, сторінка твоя вже давно загубилась.
Шукай чистий лист, між абзацами перепочинеш.
Усе що про тебе курсивом — розмилось
І цьому ніколи не буде кінця.
І ставши поетом, чи ще кимось, ти зрозумієш
Твоє життя не сторінка, не книга, на милість
Кохання - життя, що так просто не змиєш.
І білим рядном просто так не накриєш.
Та чистим папером (нехай через силу)
Безжально останню сторінку накрий.
Секунда зупинки — крок у могилу.
Гортають усіх, але ти ж не такий!
© Сапсан - Антонюк 20.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678428
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2016
автор: MAKSSTAL`