Невже ми - ті два дерева,
які
посаджені колись давним давно
по волі Бога
один побіля одного,
лише тепер зустрілися корою
й зростаємось поволі?
Ти
прийняв моє.
Твоє
живе в мені.
І неможливо роз"єднати.
Хіба що смерть...
Та й то навряд,
бо нас з"єднало те,
що є нетлінним.
Що? Ти знаєш.
Навіки ти в мені. Навіки я - в тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678382
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 16.07.2016
автор: Мирослава Жар