Хто в очереті озивався
прегарним ніжним голоском,
неначе діточок скликали
і не одного, а кількох?
Плюскалось і шаруділо в очереті,
фотограф у моїй особі нагодивсь,
малий птах чорний водоплавний
удалину десь полетів.
На дзьобі пляма червоненька,
летіла пара у сусідній очерет,
на воду сіла та звучала,
наче когось скликала десь.
Ураз тонкими голосами
озвались поруч зарості й вода,
і зграйка пташенят чорненьких
на голос матері пливла.
Лапками гуртом перебирали,
старались швидко рухати в воді.
пухнасті і чорненькі як дорослі,
берег минали і високі рогози.
Кликала пташенят із ближніх,
тоді від дальніх берегів,
де очерети виросли високі,
глибокої води заплив.
Голос звучати припинився,
знову почулися пташині голоси,
перед дощем вони гуляють,
плюскочуться, де дальні береги.
3.07.2016.
Фотографія автора.
Івано-Франківська область.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678103
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 15.07.2016
автор: Светлана Борщ