Див. початок - попередній твір
****************
Радянська, підросійська, автономна
"Республіка" постала у Криму.
Тут комунізм розквітне, безумовно, -
Для партеліти... Інших - у тюрму...
Російський чобіт - на дорогах Криму.
Колонія московська... Доля зла.
Відомо: всі шляхи ведуть до Риму,
А тут - усе поглинула Москва.
Розбила, розтерзала, розстріляла,
Погнала у крайсвітні табори...
Рукописи прадавні запалали...
Над Кримом - чорна тінь - рука Москви.
******************
Двадцать второго июня, ровно в четыре часа
Киев бомбили - нам объявили, что началася война.
З пісні
Велика Вітчизняна, всенародна...
Сліпучий червень, моря свіжий блиск -
Небес ясних розверзлася безодня -
І злива бомб, й осколків мертвий свист.
Нащадки готів приповзли здалека:
Історію безумець пригадав.
Фашисти пресували, тисла спека,
Та Севастополь бився, не здававсь.
Нескорений, славетний, проросійський...
Співали:"Город русских моряков..."
А скільки крові хлопців українських
У Чорне море люте потекло...
Іще з часів тих козаків звитяжних,
Котрі на чайках бурями пливли,
Із каторги братів спасали, в'язнів,
Ці України-удови сини.
А в полум'ї кривавого двобою
На фронті рятували землю цю
І Крим закрили від заброд - собою,
Фашистську зупиняючи чуму...
Хіба ж вони цю землю не любили?
Це ж їх тепер "бендерами" зовуть...
Вони ж війну оту й похоронили,
Звільняючи нащадкам світлу путь.
Чому ж один назвався "старшим братом",
Адже усі пили із чаші мук?
Татари, українці...- йшли солдати,
Щоб зупинити смерть саму - війну.
Ось Перемога, врешті - Перемога!
Здавалось, щастю не сягнути меж...
Та для татар стелилася дорога
В чужі степи, у безвість - до безмеж...
Народів рівність - то для декларацій,
Красивих слів насипано ущерть...
Під лозунгами псевдодемонстрацій
Вивозили татар із Криму - геть...
Гіркий сорок четвертий... Краще б вмерти:
Дитячий плач, жінок надривний крик...
Вели татар - брехні страшної жертви -
В теплушки - й геть, щоб рід татарський зник...
Історія жахнулась: - Хто ж розбійники?
- Хто християни? Хто гострив мечі?
Сплюндровані степи - німі покійники,
Мов гріх, лежать під зорями вночі.
Кона Таврида: ой, болюча рана -
Куди подітись від Москви заброд?
Вигнанців тіні бродять у туманах -
Тут зрадником назвали весь народ.
************************
Залопотіли прапори червоні,
Гармошки скрип, людський бентежний грай...-
Переселенці їдуть у вагонах
Відроджувати знелюднілий край.
Із Тули й Курська, із Орла й Ростова -
В спустошені степи - сирітський Крим -
Нові господарі... А влада знову -
Москва совєтська - новочасний Рим.
І з України, від Дніпра ясного,
Трудящий люд потік в німі степи,
Щоб відродити, насадити знову
Ті виногради пишні, ті сади...
Та гинуть без води тендітні сходи -
Канал з Вкраїни ліг у землю ту,
Щоб рідного Дніпра цілющі води
Живили Криму мрію золоту.
Текла вода - й надія воскресала,
Текла електрики сталевая ріка -
То Україна плечі підставляла -
І забуяла пагінь гомінка.
Блукала Доля хащами густими,
Та Бог її на стежку вивів знов:
Крим - український, Крим до України
Нам повернув безхитрісний Хрущов.
Тавриди землі нині не руїна:
Нові сади цвітуть із краю в край...
Крим обігріла ненька Україна:
Тут здравниці, тут санаторний рай...
Тут партеліта туші вигріває -
У рай злетілась, наче сарана.
А Крим вкраїнський пишно процвітає -
І мирно спить "великая страна"
********************
Історії хода - невідворотна:
Чорнобиль смерть над світом розпростер,
І похитнувсь, розбився незворотно
"Колосс на глиняних ногах"- СРСР.
Німа заворушилась Україна,
Порвала узи "братнього" ярма,
Прекрасна, незалежна і єдина,-
Розпалася "великая страна".
І як би потім вже не нарікали -
Ще будуть кризи:бідність і війна -
Ми шлях оцей самі собі обрали:
Свободи є неміряна ціна.
***********
Квіти Свободи нашої
Кров'ю политі сьогодні...
Тут, на бруківці в Києві,
Плями оті ще горять.
Над барикадами згаслими -
Крила Небесної Сотні:
Душі, розстріляні вбивцями,
У вічності вирій летять...
Давно сорок днів минуло...
Сумні одридали дзвони
Сотню життів, що згасли
На Інститутській в ту мить...
Захисників Майдану
Димом повиті колони...
- Бог! Україна! Свобода! -
В пам'яті нашій болить...
Третє тисячоліття, слухай:
- Героям - слава!
Встала з колін Україна
Правду й права здобувать.
Кров, пролиту невинно,
Забути не маємо права...
Душі сотні Небесної
У вирій безсмертя летять...
*********************
Утік "князьок злотого унітаза",
Кипів в диму та полум'ї Майдан...
Їх пресували і травили газом,
Кров пульсувала із відкритих ран...
Так вірилось: Закон і Правда буде -
Стомилися від "чинодралля" всі...
Та не дрімав той Герострат-іуда:
Не зна спокою навіть уві сні.
Ви знаєте: не ми ввійшли в Росію -
Росія в нас ввійшла, як в серце ніж,
І кримськії пейзажі золотії
Враз відпливли за той чужий рубіж...
І розколовся рай землі святої -
Навряд, чи землю раєм назовеш -
Та мир у хаті був, і всі були удома -
Всі в Україні - це не відбереш.
******
З суші і з моря, з кордону, з-за річки,
Віяли-мріяли кримські вітри...
Десь безпогонні взялись чоловічки -
Дивні фантоми нічної пори.
Брудно-зелені, дрібні, безпогонні,
Раду і владу в осаду взяли -
Очі у Києві мружили сонні:
- Хто це? І що це? Це ми? Це не ми!
Виродка путлера сім'я злостиве
Заполонило без опору Крим.
Сито сичали перевертні мстиві:
- Вот вам Украина! Жалуйтесь в Рим...
Ну, то навіщо Верховна та Рада?
Влада міністрів нащо кам'яна?
В людства за спиною діялась зрада,
А на кордонах стояла війна...
**************
А що ж татари? "Звільнені" татари?
Де знов пасуться ваші табуни?
Ви наблукались світом, мов хозари,
Вернулися додому, як змогли.
Тут ваше все: і сонце, й скелі, й море -
Все батьківське - ваш благодатний Крим,
Чому ж блука за вами чорне горе?
Чи не судилось розлучитись з ним?
Московський чобіт топче серце Криму -
Колонія Росії - доля зла.
Відомо: всі шляхи ведуть до Риму,
Тут знову все поглинула Москва...
Але палає у степу сухому
Неопалима вічна купина...
Татари, пам'ятайте, ви - удома,
Рятунку жде батьківська сторона.
І як батьки давно, у сорокові,-
В Дніпрі немало утекло води -
Ми нашу землю захищаєм знову
Життям своїм від чорної біди.
Історія нічого не забуде...
Хай Бог дарує нам земних щедрот.
Вкраїна й Крим повіки разом будуть,
І буде син, і Мати, і народ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678048
Рубрика: Поема
дата надходження 14.07.2016
автор: Світла (Імашева Світлана)