Вже котрий день,
Захмарившись, журбує небо,
І пролива на землю
Згірклий полиновий дощ.
І вітер, пронизливо-шалений,
В нестямній лютості шматує
Оголено-зболілі постаті
Засмучених дерев...
І я... неначе дерево самітнє,
Під вітром оскаженілим
Злякано тремчу...
Одна-однісінька на цілім світі!
А небо дощ холодний
Безжалісно на мене ллє...
13.102015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2016
автор: Красуля