Не написала ще найкращий вірш,
Його рядки розносить кров по венах,
Можливо він звучатиме на сценах,
Від тих, які звучали вже, не гірш.
Можливо буде йти із уст в уста
І струни зачіпатиме у душах,
А поки я слова шукати мушу,
В них істина пропишеться проста.
Це наче штучне дихання комусь
Зненацька повернуло щоб надію...
От чи я зможу так, чи так зумію?..
Це стверджувати нині не візьмусь.
Цнотливістю виблискує листок,
Аби ж йому не вкоротити віку.
Написано дурні уже без ліку,
Та істинне... у купі помилок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677940
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2016
автор: Патара