Я здіймаюсь до неба, щоб вперше побачити сонце,
Я здіймаюсь до неба, щоб вперше побачити зорі,
Я здіймаюсь до неба, щоб з вітром плисти у потоці,
Але тяжко здійматись, коли переходиш крізь гори.
Тихо вимкнув я світло, аби залишитись на місці -
Як здійматимусь часто, то ризикуватиму впасти.
І обпалить вдень Сонце, й вночі очі осліпить Місяць,
Та не хочу вертатись - не скажу дорозі: "Все. Баста!"
Недалеко мені йти, та прірва на клапті - це програш,
А викопують прірву знайомі та набридлі пики.
Якщо треба, ми впадемо разом - лиш тримайся поруч,
Тоді світло нам ввімкнеться знову, як знайдеться гвинтик.
14.07.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677925
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.07.2016
автор: Systematic Age