і нехай
океан не тихий
і нехай
прохолодні ночі
викину з кишені компас і огниво
кинусь в пальті на постіль
мені не ранку чекати а просвіту
горизонту
бляклий промінь чужого сонця
шкіру випалив до білої кости
я боюся тепер й абажурів
до злості
і нехай
море не мертве
і нехай
голубина пошта
у відвертості мінусом правда
хто до неї не годен плюватиме
і скелетів за гордими шафами
малюватимуть
я з кишені дістану огниво
у пальті на холодну постіль
просто іскри не вистачає вже
молодості
і нехай
острови залюднені
і нехай
каньйони бездонні
я до сонця твого обпікаючих променів
доторкнутися спробую
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2016
автор: Андрій Люпин