Прохолодою ночі напоєний ранок,
Усміхаючись сонячно, йде по землі.
Небокрай одягнувся в рожевий серпанок,
Сон доказує казку поспішно мені.
Я вже майже прокинулась, вранішній промінь
Крізь фіранку ажурну в кімнату забіг:
Ось ковзнув по плечу, по щоці й губи сонні
Цілував... На підлогу спочити він ліг.
Не розплющую очі, нехай ще хвилинку
Сон казковий побуде в уяві моїй.
Знов і знов роздивляюсь знайому картинку:
Мама всміхнена й тато такий молодий!
А по вулиці швидко біжить брат мій,Вовка,
Щось кричить, та не можу я слів розібрать...
Тиха музика пам'яті раптом замовкла,
Сон картинки свої починає збирать.
Небокрай заховав в скриньку ніжний серпанок,
Синім небом пливуть каравани хмарок.
Усміхається тепло і сонячно ранок,
Непомітно минуле летить до зірок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677794
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2016
автор: Радченко