О музо! Куди ти зникаєш? Прошу, повернись!
Я хочу писати – це справді моя принада.
О слово таємне! У муках моїх зміцнись.
Поганий письменника зір, певно, вроджена вада.
А я все гукаю тебе, і тебе, і тебе.
Мене не покинь, залиши і перо і чорнила,
Папір, олівець. Раптово століття мигне,
Тепер і планшет, ноутбук нам прогрес залишив.
О музо! Шалена й прекрасна поезії німфо!
Ти не покинь нас, поетів, ми зовсім ніхто
Без тебе. Живи у крові, у свідомості, в лімфі.
Відсутність твоя – і питання: тепера ми хто?
Простісінькі люди. І натовп із сірих плечей.
Не зникни лишень ти із наших примарних думок.
Без тебе ми вже не пізнаємо сотні речей,
З тобою нове буде все. Ти – наш творчий танок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2016
автор: Ірина Морська