Якщо знайду я ту стежину,
Де сонце котиться, мов м'ячик,
Де плаче щастям дощ з росинок,
Де чути сміх дзвінкий дитячий,
Тоді зімну я в жменьці м'яту,
Щоб запах розлетівсь по світу
І рано вранці, десь о п'ятій
Зоря нам подарує світло.
А поки що надворі темінь
І злива з неба не втікає.
Та мріі крешуть, крешуть кремінь
І думи спати не лягають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2016
автор: Світлана Петренко