Я знаю, що крил не маю
Але іду, іду туди, де сонце сяє
Nokturnal Mortum – Моєї Мрії Острови
ласки сонячні, длань Дажбогова
прихиляється до землі,
та, оголена, дише вродою,
і розбуджує сни палкі
руки солодко ввись потягує,
ще розслаблена і м'яка,
вся охоплена сонцеспрагою
розсипа довкіл щедро мак
ніжність сонячна бавить гріючи,
гладить променем гладь колін,
ледь підігнутих, тихо мліючих,
відкидаючи звабну тінь
Він пронизує сонні просіки,
будить плеса та озерця,
підіймаються хвилі простору -
Вона тулиться до Творця
вже приручені пущі дикії,
світлом сповнені і яри,
над вершинами сонцеликий вже,
розливає безмежний мир
степ уплетений в небо смугами,
в косах ниточки неборік,
Вона вигнулась лісом - дугами,
захід доторкнувсь її щік
ми з стихій отих також роджені,
в нас є витоки двох світів,
ох нестримне до сонця сходження
й вічна вдячність святій землі
11.07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677384
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.07.2016
автор: Віталій Стецула