Занесли мене лелеки,
Де ніколи не була.
Як далеко, ой, далеко,
До Пречистівки-села.
Про таке, гляди, й не чули
В закіптюжених містах.
Вітрюгани – й ті забули,
Що гуляють по світах.
Ой, гуляють вітровії
На далеких островах,
А село собі сивіє
Та старіє на очах.
Юнь практично утікає
За кордони, у міста,
Бо в селі одне чекає –
Безгрошів’я, пустота.
У чужих краях, одначе,
Теж не мед і не кутя.
Тож село забуте плаче,
Загорнувшись у дрантя.
Причепилась зла морока,
Все село немов у сні.
Лиш сорока-білобока
Торохтить у бузині.
…Як несли мене лелеки,
В голові злегка гуло.
Ой, Пречистівко далека,
На семи вітрах село!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2016
автор: Галина Будянська