Тарасе, ти старий козаче,
Багато ти перетерпів...
Здригалось серденько старече
І чуб твій дуже посивів.
Ти смерть синів своїх побачив,
На подвиг кликати умів.
В бою був сильний і гарячий,
Стирав на порох ворогів.
За віру руську піднімався,
За правду, воленьку святу.
На півшляху не зупинявся,
В серці надію мав живу.
Та зраду, зраду свого сина
Перенести ти не зумів.
Рука твоя його убила,
Щоб не було таких синів!
Зате на страті сина Остапа
Ти гордо очі піднімав.
Хвалив його , хоч в душі плакав,
Що мужньо він себе тримав.
Тарасе, ти старий козаче,
Згорів над кручею в вогні.
І тужить серденько ,і плаче,
Тебе бракує так в ці дні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677362
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.07.2016
автор: Haluna2