Антуан де Сент-Екзюпері
Найголовнішого очима не побачиш,
Бо лиш душа до цього має хист.
Хоч сотні раз об’їздиш Всесвіт, та чи ж
Хіба не серцю пам’ятати земних рис?
Очима можна впитися у зорі,
Та з ними заговорить лиш душа…
Щасливий той, хто бачить все в любові,
Хто бачить цвіт троянди в споришах.
Комусь в рефлекторі розшукувать планети,
В росинці інший бачить цілий світ.
Комусь топази, перли, золоті намети,
В людині ж бачу я красу на схилі літ.
Руками небо пригорну до серця,
В красу небес підхопить зореліт.
Кохання до того лиш повернеться,
Хто не очима дивиться на світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677259
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.07.2016
автор: Олена Жежук