- прокидайся, соня, приїхали!
Заледве розтуливши очі, я побачила знайому парковку. На вулиці йшов шквальний дощ. Тому, напевне визначити скільки я проспала було нереально. Здавалось, що на годиннику може бути як 5-та ранку так і 5-та вечора.
-невже я заснула? - питання було дещо риторичним, але голова вперто відмовлялась вигадати щось більш логічне.
-так, ти проспала заледве не всю дорогу. я, певно, не найкращий співрозмовник - іронічно додав бос.
-та, вибачте, Євген Дмитрович... не знаю, що зі мною трапилось...
-нічого страшного! ранній підйом, нервовий стрес. все зрозуміло. ну, що, готова?
-так-так, ще хвилинку. - я намагалась знайти в сумці хоча б гребінець, щоб привести себе до ладу. Пару рухів, і зручний "хвостик" був уже на місці.За цей час шеф встиг скласти якісь папери. І дістати парасольку.
-якщо вже готова виходити, то чекай, зараз я вийду, парасольку відкрию, і спробуємо дістатись до офісу сухими.
-добре, дякую.
Вже за декілька секунд Дмитрович люб'язно прочинив двері авто, я швиденько і акуратно вискочила, і так ми таки дістались до офісу, майже неушкодженими. Зовнішній вигляд Машуньки на ресепшені вказував, що вона явно не встигла до дощу.
-Привіт, Машкінс. Що, ранковий душ?
-Та не трави душу, Аліс. Тільки уяви, щойно вийшла з автобусу, і тут таке почалось. В тебе в кабінеті фену немає?
- У мене то ні, а ось у Славки десь в шухлядах був. Ти ж знаєш - в неї завжди все є. Я зараз пошукаю. Зайди до мене, хвилин через 5-7.
-Дякую, ти мене сильно виручиш.
-так, дівчатка, ви скоренько свої жіночі справи владнайте, і за роботу. У нас сьогодні дуже напружений графік. Аліс, зайди до мене за півгодини, потрібно все до зустрічі з партнерами підготувати. Бо вже на 14-00 вони обіцяли бути в Києві.
-Обов'язково, Євген Дмитрович.
І всі порозбігались по кабінетах. Я швиденько знайшла фен. Якраз і Маша прибігла.
-каву будеш?
-о, то зазвичай, я в людей запитую. Буду.
2 філіжанки запашного напою були готові, за цей час Машуня привела до ладу свій зовнішній вигляд. Декілька хвилин роботи фена і гарненька укладка була готова.
-Як нова копієчка! Пригощайся, - і я простягнула горнятко кави колезі.
-Гарний в тебе сервіс. І допоможуть і напоять. Треба частіше заходити. Хоча, мабуть, в кінці чек буде?
-Ага, оплата при виході. Але постійним клієнтам знижка.
-Боюсь, мені все рівно не по кишені. Особливо тепер... - і дівчина якось раптово знітилась.
-Щось сталось?
-Та не буду тебе напружувати своїми проблемами. Ти ж теж начальство!
-Ей, ти мені тут облиш! Що значить теж? Проблеми з шефом?
-Та аби ж то! Ти ж знаєш, він в нас не особливо суворий. Так максимум покричить. Тут інше, точніш...Інша...
-Що? Хто?...Хоча, здається, я здогадуюсь...
-Так-так...Саме вона. На роботу з'явилась зла, як фурія... Ти ж бачила, яка злива. От я й спізнилась хвилин на 5. А вона як ніби того тільки й чекала. Коротше кажучи, виказала мені за все, і за час, і за зовнішній вигляд. Мовляв, якщо у компанії таке обличчя, то її нічого доброго не чекає. Сказала, що буде уважніше придивлятись до моєї роботи...Ще й штраф наклала...А у мене оренда квартири і так більшість грошей зжирає...А тепер взагалі не знаю...
-так... ця білявка ще наведе тут шуму... давай так, котику, я нічого не обіцяю, сама розумієш не можу, але спробую щось вигадати. Ми ще знайдемо шанс підняти тобі настрій.
-та, то зайве...
-нічого подібного. ми ж то тут команда - так? а значить будемо виплутуватись разом. але поки нас тут Дмитрович не застукав і не почав розповідати нотації за прогулювання робочого часу потрібно закінчувати посиденьки. Сьогодні ще попереду тяжкий день. Так що по місцям. Але я твою справу тримаю на контролі. І до речі, виглядаєш просто приголомшливо - все інше просто жіночі заздрощі. Так що нікого не слухай. Але на роботу намагайся не спізнюватись.
-Дякую, Аліс. За все. Кава приголомшлива. Ну то я пішла?
-Так. Хоча, стоп, дещо прийдеться тебе піднапрягти. Пробач. І так, ось на флешці всі матеріали в папках 1 і 2. То першу просто роздрукуй в кольоровому форматі, другу в форматі А3 і віддай на ламінування. Буду дуже вдячна.
-Звичайно. Як тільки буде готово - я миттю віддам. Ще раз дякую.
-Поки немає за що. Тобі дякую. Вдалого дня!
Двері за Машкою зачинились. А в голові Аліси замайорів план, як визволити колегу від таких несправедливих покарань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2016
автор: Sama_po_Sobi