Сердитий вітер, повівав,
Шмагав, зривав, з калини цвіт,
За мене вийди - все казав,
Я подарую цілий світ.
Аж хиталась, шептала,
Пробач тебе, не любила,
Уже сльозина стікала,
Якби ж та й воленька.
Краще б за дуба, я пішла,
До нього , лежить душа,
Старий так ніжно поглядав,
Усе життя одну кохав.
Їй сумувати, не давав,
Часом свої пісні співав,
А вітер зрадливий, сильний,
Як чув, ще більш був сердитий.
Вже тріск і гуркіт гомінкий,
Ламав, розкИдав, скрізь гілки,.
А дуб зажурено схиливсь,
За калиноньку засмутивсь,
Вона уже, цвіт скидала,
Йому стежинку встеляла.
09.07.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2016
автор: Ніна Незламна