Колись було на гітарі
самі струни грали.
Колись моя душа й серце
весело співали.
Були слова, був і голос,
була молоденька.
Були друзі в мене вірні,
був брат в мене й ненька.
А тепер захрипло в горлі,
не можу співати.
Вийду, гляну я навколо,
та й іду до хати.
Дуже сумно стало в мене
і в дворі, і в хаті.
Одна живу, як билина,
як же тут співати?
Чом же пісне, моя сестро,
мене обминаєш?
Живуть мрії в моїм серці,
хіба ти не знаєш?
Думи мої...Мрії мої,-
ви ж і в снах зі мною.
Слова щирі, серцю милі,
чом стали журою?
Кудись линуть...Я за ними
ніяк не встигаю:
"Зупиніться на хвилину!"-
прошу і благаю.
А вони спішать у вирій,
летять, не вертають.
Ниє душа, болить серце,
тому й не співаю...
08.07.2000.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676866
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 08.07.2016
автор: геометрія