Така моя доля… О Боже мій милий!
Мою Україну кохати здаля.
Кожнісінький подих посправжньому щирий
Робити для неї, щоб жи́ла вона.
Вуста відкривати для рідної мови
Хай лине у гору, у простір, до хмар.
Я дітям бажаю співать колискові
На мові котру возвеличив Кобзар.
Схиляти коліна в молитві за неї
I нести у со́бі частинку її.
Я хочу щоб люди країни моєї
У краї своєму щасливо жили.
Нам воля омріяна, скроплена кров'ю
Дісталась у битвах, двобоях важких.
Я хочу, щоб серце зігріте любов'ю
Зуміло пробачити злиднів своїх.
Я хочу, щоб в тій калиновій країні
Де золотом вкриті безкрайні лани
Щасливії люди в моїй Україні
Самі над собою панами були.
© Олександр Крутій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676683
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.07.2016
автор: Олександр Крутій