Я набиралася сил в кришталевих печерах,
Я пила росу й смакувала нектар;
Ходила із Місяцем вдвох на вечерю,
І він мене вчив найтаємніших чар.
Палили свої ліхтарі для нас зорі,
І вітер гойдав тихо сонний листок,
І я засинала під шепіт історій,
Прилігши собі між яскравих квіток…
А Місяць мені дарував своє сяйво,
Промінцями силу у крила вливав
Та сяюче срібло в волосся русяве
Ніжніше світанку з любов'ю вплітав…
Я сил набиралась в печерах з кришталю,
Впивалася чарами до забуття…
І з Місяцем вдвох під нічною вуаллю
Робила казкові свої відкриття…
Гасили свої ліхтарі для нас зорі,
Світанок приводив черговий нам день,
А я так вже звикла до тихих історій
Та сонних мелодій з чарівних пісень…
Я набиралася сил в кришталевих печерах,
Бо з Місяцем вдвох під нічною вуаллю
Я сяяла в скверах, лісах, на озерах,
До ранку згоряючи, ніжно й без жалю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676362
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 06.07.2016
автор: *Кассіопея*