Налаштовуєш радіо хвилю, а там вірші... власні вірші, класний тарган, еге ж?!
Хтось скаже такого немає, та я заперечу. Поезія лунає з приймача, а Ви собі на канапі смакуєте каву.
[quote]Одинокі вогні
Самотнього міста.
Чашка чорної кави
І твоє ім'я.[/quote]
Багато моїх забаганок тісно переплетені з мрією.
А мрії, як відомо, мають схильність збуватися. Перед походом на радіо одна з них здійснилась. Це була пісня "Хрестини Вовкулаки" спільно із лідером гурту «Тінь Сонця» – Сергієм Василюком. Я б можливо і не згадав про неї, але після виступу мене вперше впізнав незнайомий чоловік і сказав, що знає мене як львівського поета. І це все-таки є шляхом «Віршів в КУТочку», хіба ж ні?
Отож, обережно з мріями, друзі!
Культурний похід на радіо. Хлоп капцем і тарган летить в рай для собі подібних.
Все виявилось досить цікаво, звичайно, я не про вбивство таргана, а про виступ. На ефір я прийшов не сам, зі мною в гості до Єви Якубовської завітала Аліна Ковальчук (Програма «Вечірнє Американо» на хвилях «Львівського радіо»).
Запис передачі можете послухати в аудіо записах спільноти «Вірші в КУТочку». Не забувши при цьому зробити кави!
Пізніше потішився публікацією у газеті «Гарний Настрій». Далі без моїх особливих зусиль «Мистецькі Грані» запропонували надрукувати вірші в новому номері, якщо я звісно не проти. Я не проти. Беріть друкуйте і поширюйте. Завжди радий. Нові горизонти – нові можливості.
Все живе своїм культурним життям і таргани також.
Добігався по різним літературним заходам у Львові до того, що мені запропонували приєднатися до команди «Salve».
Дівчатам не вистачало, напевно, власної крові, тож вирішили і чоловічої попити.
Зрештою, я ділився з ними власними ідеями, крові своєї їм не давав, хоча, скажу вам по секрету, трішки її вони таки випили. Пожартували і вистачить, а тепер серйозно, а то перестрінуть мене в темному КУТочку.
Можна згадати багато хороших моментів. Ми працювали і пробували щось змінити. Запроваджували нові ідеї. Всі літературні вечори мали свою родзинку: Квітковий, Метелики в голові, Велесовий, Камуфляж осені, Постмайданівська поезія – різноманітні назви літературників, говорять про те, що ми мучили людей як могли. Нам було весело. Коктейль «Кривава Мері» готовий.
В травні в Івано-Франківську мав відбутися захід до Дня Матері.
Публіка в Франківську просто надзвичайна. У всіх свої таргани, але вони мені подобаються більше, ніж львівські тарганчики. Читаєш вірші, п'єш каву з печевом, спілкуєшся і назад додому. Признаюсь чесно, після Станіслава довго відходив. Хотілося змін.
Зміни прийшли, коли спробував себе на літературній сцені фестивалю «Rakovets» в червні. Багато різноманітних авторів тоді ділилося своїми напрацюваннями з публікою. Всі вони як люди, а в мене болить горло, захрип ну і щоб був повний комплект – температура.
[quote]Коли ти їдеш, я хворію.
Гарячий чай залиш мені.
Я все-таки маю надію,
Що ти прийдеш до мене уві сні.
[/quote]
Свого виступу я незабуду ніколи, після того, і до цього часу, ще не читав в такому стані. Хтось може сказати, що я б краще лежав в ліжечку і пив чай, але я не здаюся так просто. Раків на фестивалі я не зловив, хоча старався.
Опісля Раківця відбувся фест «Народженні Майданом» сталося так, що я його і відкривав.
[quote]Купіть Майдан, хай пам'ять буде з Вами.
Ціна свободи це - чуже життя![/quote]
Мій 2014 рік, завершився читанням віршів, в Родинному Домі Покрова. Читав вірші для дітей сиріт, разом з Марією Пак, яка виконувала свої авторські пісні під гітару. Після читань до нас підходили діти, які бажали продовжити знайомство. Вони були відкриті до пізнання нового, цього і Вам бажаю. Пізнавайте нове разом в нашому, спільному КУТочку!
Далі буде...
#Віріші_в_КУТочку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2016
автор: Kukhta Bohdan