Літо

Повітря  тоне  у  пахощах  фруктово-ягідних  садів
Яблуні  і  вишні  з  матусь  ніжненько  опадають.
Листя  слив  вмирає  десь  у  черевах  хрущів,
А  павуки  у  ниточках  одне  одного  кохають.

Під  грушею  юнак  малює  піснею  свою  Лоліту
Над  ним  так  мимовільно,автостопом  пролітає  птах.
Природа  знову  оживає  .Так  чому  ж  я  ненавиджу  літо?
Зимою  живучи.Згубивши  душу  у  любовних  снігах?

Схилившись  над  сонцем  нагрітою  водою
Я  впевнений,що  кохатиму  тебе  роками.
От  зараз  кинутись  і  стать  плакучою  вербою
Любов  до  тебе  оплакувать  гілками.

Але  живу!Віршованим  метеликом  відправляю  тебе
На  ті  вершини  серця,куди  не  долетить  ніякий  вітер.
Багато  пройде  літ.І  літ  багато  відцвіте.
А  я  наївно  продовжу  шепотіти  тобі  десять  літер.

С.Кучерявий
05.07.16
22-33

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2016
автор: kucheryavuy77