Вітер напнув вітрила думок:
Геть, різнотрав"я! Геть!
Зливи, тумани, а також - смог -
в куток повсякденних мук: Грець їм!
Серце зціловане небом і днем
тим що живе, і радіє...гостюю!
Бо не можливо в двоякості тем -
бути весь час святошею, чуєш?!
Перепрошую!)
Сонце заграє сердечний там-там,
іноді - згарище коїть…
В споминах - любий - ти тут, десь... і там,
і мені обрис твій шкодить…
Милий мій, любий, тебе я із"їм,
і закушу твоїм серцем,
та ще й посиплю - на серце - перцем,
бо ти зневажить мене посмів!
Не пошкодую, сердешний, єлейний,
серця твого, і розуму:
з"їм твої вірші, - мені цього вдосталь.
Ти ж бо, живи: не Саломея я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676136
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 04.07.2016
автор: norma Ardeko