Як Даниїл мордуюся в рові
І темна прірва повниться водою
Левиний рик тяжить над головою
І сонце засинає у траві
Як мученик під тиском страти
Стражданням навчений чекати
Із клітки духу випускаю голубів
Нехай Отцям звістять що я віджив
На світі так багато слів
Та жодне з них не може пояснити
За що гонителів прощати і любити
Коли на всіх одна й та сама смерть
Наземне пекло і підземна твердь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675984
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.07.2016
автор: Той,що воює з вітряками