Збирало небо із землі пару.
Стави хлебтало й ріки вечорами,
Смоктало листя і траву в бору,
Дахи лизало всохлими губами.
Що брало, пхало в сірі комірки,
Наповнюючи кожну аж до краю,
Так, наче бджоли мед у стільники,
Із лугу повертаючись, складають.
Надбало повні «вулики» добра.
Нове нема куди уже й складати
Тож скинуло дари униз (пора!) –
Земля втягла, шляхи умились й хати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675858
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.07.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)