Ми мов вода і вогонь,
Мов чорне і біле...
Десь ховаються біля скронь,
Думки котрі ледво вціліли.
Від одержимості тобою,
Від прагнень моїх...
Най змиється теплою водою,
Наших втіх солодкий гріх.
Дайте мені свідомості краплину
І я повернусь до давнього життя
Та ти з'явись принаймні на хвилину
І мій розум попадає в небуття.
Я вже не можу терпіти,
Ти такий неспокійний дух...
Та й вже не в силах ніщо змінити
І не контролюю свій рух.
Не пам'ятаю себе я колишню,
Та не так і хочу пам'ятати.
Тебе я не віддам,тебе я не лишу.
Не мудро мудрість кину за ґрати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2016
автор: Jane Gu