На село шатро спустила нічка,
Зорі засвітила тут і там…
Заглядали в русло вони річки,
З ними й місяць – скибка золота.
Спокій зорям заводь зберігала…
Затряслася раптом водна гладь –
То русалки із човнів пірнали –
Кожна цноту водам берегла.
Всі вони у зорянім намисті,
А діставшись денця-глибини,
Випливали між латаття листям
У віночках зоряних вони.
Вабить місяць тих русалок врода…
Пестить він їм перса і тіла…
Липень бачить казку цю з городу –
Вчора він підкрався до села.
1.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)