.............................................
Вся в берёзовом белом трепете,
Как снежинка, земля...
И куда же вы, гуси-лебеди,
Снова мимо меня?
...............................................
*
...осінь смутком золотим
Зажурилася...
Небо хмарами важкими
Обважнілося...
І печальними сльозами
Земля вмилася...
*
Вийшла весну стрічати,
Клекіт журавлів почути
У небі...
А наткнулась на зиму
І холодні завії
Та безжальний вітер...
*
...у сиво-синьому серпанку
Нечіткі обриси дерев
Видніються здаля,
І солодко вві сні зітхає
Напівпробуджена земля...
*
З-за далекого лісу,
Із-за лісу темного
Яскрава зірниця схоплювалася,
Ніч скрешувала -
Моїй душі неспокій вертала...
*
Тремтіло листя
Від подиху нестримного вітриська,
Дощ краплями з дерев спадав
І сумно падав поміж трав,
Вчуваючи, що осінь близько.
*
Крізь мене
Дні течуть і ночі,
Крізь мене блакиттю
Даль гуркоче -
До тебе серцем лину.
*
Важкі і темні хмари,
Насичені водою,
Пливуть низенько над землею -
Боюся їх торкнутися рукою,
Щоб не пролились дощем
Вони...
*
І знову осінь чарівною принцесою
Ходою тихою до саду забрела
І світло-жовтий смуток
У світлицю мого серця занесла.
*
І знов кульбабки коло стежки
Сміялись у траві зеленій
Прежовтим-жовтим цвітом
До сонечка в ясному небі,
І не зумисне хизувались
Своєю милою красою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2016
автор: Красуля