Коли на землю спуститься темрява лиха,
Коли далекі зорі пильно розглядатимуть ніч,
Ти згадаєш про можливість залишитись з собою віч-на-віч,
Тоді ти почуєш, як цілий світ диха.
Ти дістанеш з шуфляди ту свою дивакувату книжку,
Де записані тисячі й тисячі різних імен.
І під тиху музику, яку писав іще Шопен,
Ти розмістишся на своєму, такому рідному, ліжку.
Сьогодні ти дістанешся кінця свого списку
І вирішиш, якому нині молитимешся Богу.
Ти не проситимеш у нього допомоги чи показать дорогу,
А лиш попросиш про зменшення громадського тиску.
Ти молишся богам, на кожного сподіваєшся,
Але коли ти віриш у всіх, ти не віриш ні в кого.
І у світі для тебе вже немає нічого святого,
Та собі ти у цьому ніколи в житті не признаєшся.
Сьогодні в тебе закінчився довжелезний список,
А завтра ти черговий раз почнеш його з початку.
Із пам'яті ти зітреш навіть останню згадку,
Що не поміг тобі ніхто з твоїх записок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675581
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.07.2016
автор: Чудна Пташина