Зорі тихесенько складаються в сузір'я
Думки серденько розстрілюють неначе з автомата.
І ти вчергове входиш в любовнеє похмілля
Ніч - це моя персональна страта.
По вулиці безлюдній чалапаєш кудись
В район коханої знову й знову рвешся.
Шепочучи у морок : "Спокійно.Лиш не злись"
Мріючи,що однієї ночі ти до мене повернешся.
Ох ця пора.Така чарівна і незламна у місячнім бою
Коли із тишею й пітьмою я на пару, віч-на-віч.
Ідеш і думаєш про те,як мила прийде на рандеву
В казкову,єретичную пору,що носить ймення "ніч".
Ти повернешся - і моя страта більше вже не страта.
Інквізиція щоночі тепер прощення - індульгенція.
Я мріятиму про інше,а не плисти убитим по течії Єфрата
Адже відтоді ніч - буде моя любовная есенція.
А поки темнота.Така тендітна і замріяна в зірках
Нещадно розстрілює мене тобою.
Допоки пригортаю я тебе лише в думках
І уві снах вкриваю твоє щастя незламною корою.
С.Кучерявий
01.06.16
23-23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2016
автор: kucheryavuy77